Історія Альони та Олега Ярових

Ми намагалися, втім у нас нічого не виходило. Тоді я вирішила звернутися за допомогою...

Історія Альони та Олега Ярових

Після одруження ми деякий час прожили разом із чоловіком і вирішили, що хочемо народити дитину. Це був кінець 2005 року. Ми намагалися, втім у нас нічого не виходило. Тоді я вирішила звернутися за допомогою.

Гінеколог районної лікарні провів огляд, направив на УЗД, назначив лікування та запевнив, що через декілька тижнів все нормалізується. Я поїхала додому.

Минали тижні, проте нічого не змінювалося. Лікарі обіцяли, що проблему буде вирішено через 1-2 тижні, а пройшло вже більше півроку. Я знову звернулася до лікаря. У відповідь мені сказали, що пройшло недостатньо часу, потрібно ще почекати.

Я самостійно почала переконувати лікарів, що в мене не все в порядку. Після цього мені назначили новий курс лікування. Вкотре не отримавши жодних результатів, ми вирішили звернутися до іншої лікарні. Нам здавалося, що чим довше ми шукаємо, тим кращих знаходимо лікарів і тим скоріше станемо батьками. На той момент ми хапалися за будь-який шанс, питали порад у всіх, кого знали.

Пройшло 3 роки і у 2008 році я вже пройшла всі найближчі районні лікарні, всіх знайомих лікарів області. Жодне лікування не приносило омріяного результату, тому ми звернулися до Інституту ендокринології. Пройшов ще 1 рік чергового лікування.

Ми намагалися не втрачати надію і звернулися до Інституту педіатрії, акушерства і гінекології. Саме там лікар проаналізувала всі наші аналізи і сказала, що немає сенсу далі нас мучити і лікувати. Так ми дізналися, що репродуктивна клініка – наш єдиний вихід. Лікар порекомендувала нам декілька різних клінік, віддала всі брошури та візитки, які в неї були. Ми приїхали додому і почали шукати інформацію в Інтернеті: скільки це коштує та з чого нам почати.

Історія Альони та Олега Ярових

Про ЕКЗ ми знали і раніше. Втім, хотіли вірити в краще, тому й не задумувалися про його необхідність і продовжували втрачати дорогоцінний час. З лікарні в лікарню, від лікаря до лікаря… Усі обіцяли, що ще трохи часу і все буде добре.

Коли лікарі сказали, що ЕКЗ – наш останній шанс, це нас зовсім не злякало. Ми були готові на все – зібрали необхідні кошти, відвідали декілька клінік, здали всі необхідні аналізи.

Пізніше з’ясувалося, що стимуляція мені не допоможе, адже в мене зовсім немає яйцеклітин. Саме тоді у мене з’явився страх, адже прийшло розуміння, що генетично своїх дітей я не матиму. Лікарі порекомендували задуматися над донором яйцеклітини. Однак на цьому етапі ми припинили спроби. Мрію про дитину ми здійснили аж через 1,5 року, відважившись на використання донорських ооцитів.

Мені пощастило, що чоловік завжди мене підтримував. Він не вагаючись поїхав зі мною до лікаря. Коли ми намагалися, але в нас нічого не виходило і вже почали опускатися руки, я багато плакала та навіть пропонувала розлучитися. Я запевняла його, що він може створити нову сім’ю з жінкою, яка народить йому дітей. Однак мій чоловік ніколи на це не погоджувався, а навпаки заспокоював та втішав. Навіть коли ми зібрали всі документи на всиновлення дитини, він казав: «Краще нехай в мене буде усиновлена дитина з тобою, ніж власна з будь-якою іншою жінкою». Завдяки його підтримці мені завжди було спокійно.

Головне, що я зараз можу порадити всім сім’ям – ніколи не боятися. Тільки після того, як наважитесь, ви дізнаєтеся, яке це щастя, коли дитина говорить: «Мама, я тебе дуже-дуже люблю». Жінки сильні і не повинні боятися нічого заради такого щастя.

Запис на консультацію
* обов'язкові для заповнення поля
Дякуємо ваше повідомлення надіслано

Інші історії пар

История Юлии и Василия Граим

Через деякий час після народження доньки, я жартувала, що можу написати книгу під назвою “Як…

История Юлии и Павла Финашкиных

Все почалось з юного віку. З 16 років виникали незначні проблеми, а потім у 20…

Історія Ірини та Петра Плюхіних

У мене було кілька вагітностей, але всі невдалі. Весь цей час я зверталася і спостерігалася…

Історія Олени та Олега Калиниченко*

Я ніколи не подумала б, що не зможу завагітніти самостійно. Як тільки ми вирішили планувати…

Історія Марії та Дмитра Кузьменко *

Ми вирішили спробувати завагітніти після 3-х років спільного життя. Я вважала, що все вийде з…

История Ирины Буряковой

Я не могла завагітніти з 25 років. У мене були проблеми з яєчником. Мені зробили…

Історія Інни та Анатолія Кульчицьких

Я не могла народити дитину протягом 12 років…

Історія Анастасії та Віктора Самохіних

Мені був 21 рік, коли ми з чоловіком одружилися і почали планувати дитину…