Історія Юлії та Павла Фінашкіних

Все почалось з юного віку. З 16 років виникали незначні проблеми, а потім у 20 років мені поставили діагноз полікістоз.

Все почалось з юного віку. З 16 років виникали незначні проблеми, а потім у 20 років мені поставили діагноз полікістоз. Щоб покращити стан та вилікуватись, я проходила гормональну терапію. Крім того, у той час я ще професійно займалась спортом. Ми з чоловіком ніколи не використовували контрацептивів. Думали, якщо завагітнію, то закінчу тренування, народжу дитину, побуду декілька років вдома, а потім повернусь назад у спорт. Проте я не вагітніла, хоча діагноз безпліддя лікарі не ставили. Мені пояснювали, що це все через полікістоз.

У 24 роки у зв’язку з полікістозом виникла необхідність операційного втручання. Я була вимушена припинити тренування, щоб організм повністю відновився. Лікарі казали, що протягом 3 місяців після операції я маю завагітніти. Втім, цього не сталося. Ми звернулись до профільного лікаря, здали необхідні аналізи, але діагноз безпліддя не підтвердився.

Потім з’ясувалось, що у мене не відбувається овуляція і загалом її ніколи не було. До того ж, протягом багатьох років у мене були складнощі з менструальним циклом. Він міг тривати місяць з перервою на тиждень-два. Лікарі дивувались, оскільки на гормональну терапію та лікування мій організм реагував доволі неадекватно.

Я не могла завагітніти і навіть почала наполягати на усиновленні дитини з дитячого будинку. Втім, чоловік заспокоював і казав трохи почекати, ми ж молоді ще.

Потім ми почали думати про ЕКЗ. Взагалі чоловік сподівався, що ми зможемо завагітніти без допоміжних методів. А я так про це мріяла, що була готова піти і на донорську яйцеклітину.

Нам дуже хотілось народити свою біологічну дитину, тому ми все ж таки вирішили зробити ЕКЗ. Страхів не було. Єдине за що ми переживали – якість яйцеклітини при пункції. Лікар попереджала, що можуть бути певні наслідки під час і після пункції. Вони і були. Тим не менше, я вважаю, як би не було складно, щасливе материнство та дитячий сміх варті всіх випробувань. У 25 років я народила сина.

Хочу порадити всім парам, які проходять через подібне і не можуть зважитись на ЕКЗ, просто усвідомити, що позаду уже дуже багато років страждань – і фізичних, і моральних. Залишилось зібрати всі сили и волю в кулак і зробити останній ривок у щасливе материнство. Просто налаштуйтесь на максимальний позитив, вірте в Бога, повірте у себе, свого чоловіка та у свою майбутню дитинку.